офіційний сайт - Вулицями рідного селища1 офіційний сайт - Вулицями рідного селища1


 

Меню сайта


Напрямки роботи школи


 






 
Погода в Україні



  

Вулицями рідного селища

Путівник
(частина перша) 
   По - різному складається доля кожної людини.
   Одні, народившись, зростають в рідній оселі біля батька і неньки і, як коріння дуба, міцно вкореняються тут назавжди.

   Інші ж, як ті ластів'ята, спочатку розлетяться по світу, а потім колись знову повертаються до свого гнізда.

   А ще інші, можливо, залетівши далеко, а можливо поранившись в житі, не мають змоги повернутись сюди ніколи.

Але, як би там не було, в усіх при згадці про рідне гніздо появляється щем в душі і приємне тепло, мабуть, залишене нашими батьками нам навічно.

   Наші гнізда звиті у прекрасному і мальовничому селищі Чорнухи. Для нас воно найрідніше і найкраще.

   Про існування нашого селища знають далеко за його межами, його відвідало багато гостей.

   Але це були екскурсії суто до історико - краєзнавчого музею, меморіальної садиби Г.С.Сковороди.

   Екскурсій вулицями селища та ще й з екскурсоводом в нас не було жодної.

   Здається, що можна показати і про що розповісти? Все, як у людей.

   Щоб провести першу екскурсію вулицями селища, ми і створили пошукову групу з учнів 7- б класу.

   Стали думати: з чого розпочати?

   І нас осяйнула думка.

   Гості, приїжджаючи в будь - який історичний центр, купують довідники -путівники.

   Ми познайомилися з путівниками, що є в шкільній бібліотеці. Це «Чорнухинський історико - краєзнавчий музей. Путівник. Автори тексту І.М.Малько, В.Г.Біблий». «Літературно - меморіальний музей Г.С.Сковороди. Путівник. Автор тексту Т.М.Борисова та інші.

   І вирішили створити свій.

   Інший за будовою і змістом.

   То ж першу екскурсію ми здійснюємо за допомогою цього путівника.

   Шановні гості.

   Вам просто пощастило!

   Ви першими здійснюєте екскурсію вулицями селища з нашими  учнями - екскурсоводами, старшим консультантом, краєзнавцем, колишнім вчителем історії Зубом Трохимом Сергійовичем.
    І так запрошуємо на екскурсію.
   Слово екскурсоводам.
                                          
І.Історичний екскурс в минуле

Екскурсовод 1.

   Шановні учні і дорослі, присутні на нашій екскурсії. На початку екскурсії вам доведеться трішки уявити.

   Із центральної траси Київ-Суми ми повертаємо в напрямку до селища Чорнухи, в якому, як ви бачите на рекламному щиті справа, розташована  музей-садиба видатного філософа Г.С.Сковороди. Залишилося зовсім небагато - 2,5 км. Час лине швидко. Тому я хочу здійснити зовсім короткий екскурс в історію селища, батьківщину славетного просвітителя, поета, музиканта.

   Земля, якою ми проїжджаємо зараз, була заселена первісними людьми  ще в часи старокам'яного віку.

   Село Чорнухи - давнє поселення слов'ян та торків, які перейшли на сторону київських князів і несли військову службу по захисту краю від набігів кочових народів.

   Історичні джерела відносять першу згадку про Чорнухи до 1261 року.

   В час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького в Чорнухах створюється дві козачі сотні. Перша нараховувала в

своєму складі - 102 козаки (сотник Матвій Довкань).Друга, в якій було 133 козаки (сотник  Іван Кохан).

   Кілька разів (1658, 1665,1668 р.) Чорнухи були розорені, спалені сорокатисячною ордою Карач-бея. 1708 року Чорнухи були розорені шведами. Під захист чорнухинської фортеці зійшлися козаки і селяни навколишніх сіл. Але сили були не рівні. Шведи вдерлися в фортецю і вчинили нещадну розправу. У Вознесенській церкві закрилися пристарілі і діти. Церкву шведи підпалили і хто був у ній згоріли. 1600 чоловік загинуло в цій боротьбі.

   Після розгрому і вигнання з України шведських загарбників Чорнухи поступово відродились як торгове й ремісниче містечко.

   В 1740 році його населення налічувало понад 700 чоловік. Тут було 14 дворів, з яких 23 належало козакам, 81 - підсусідкам старшинським і козацьким, 25 - посполитим, 10 - ремісникам та іншим.

   На початку XVIII ст. Чорнухи було уже великим населеним пунктом. Історик В.Л. Модзалевський про Чорнухи того часу пише : « Містечко розкинулося на косогорі, на лівому березі річки Многії по обидва береги річки Сурмочки, на великому шляху з Лохвиці в Пирятин... У Чорнухах зруйнований земляний вал з чотирма проїздами. З будов 3 дерев'яні церкви, богадільня, 6 панських дерев'яних будинків, 305 будинків різночинців, духівництва, козаків та селян, 4 власницькі борошномельні млини на річці Многій. Крім того, в Чорнухах є селітерний завод...Мешканці живуть з хліборобства і скотарства.»

   Чорнухам довелося пережити складний період феодально - кріпосницької системи.

   З розвитком капіталістичних відносин виникали промислові підприємства.

   Найзначнішим підприємством у Чорнухах був винокурний завод, заснований ще в поміщицькому маєтку з використанням праці кріпаків. А далі роки революції, Великої Вітчизняної Війни.

   Про те, як жили в цей період Чорнухи, ви можете більше дізнатися в історико - краєзнавчому музеї.

   А ось ми вже під'їжджаємо до перших будинків Чорнух, хоча вказівний знак «Чорнухи» буде трішки пізніше.

                                    «Жартують: «Провінція, хутір Чорнухи,

                                    Полтавська Камчатка, де грязі по вуха.

                                  Одна із віддалених в області точок. –

                                Для мене ж - це райський куточок.»

   Зліва ви бачите зарослу річку    Многу. А колись вона  була  чистою, повноводною.                                            

 
                                 
   Ось погляньте на цю фотографію 1964 року.  
Говорять, що    вдавнину по  ній плавали  кораблі. До речі,  зараз проводиться розчищення нашої річки і ми надіємося,  що вона знову стане гарним   місцем для рибалок і   літнього відпочинку дітей та дорослих.

   Ми проїжджаємо по новому    мосту. Раніше дорога йшла  неподалік справа і переїзд був ось по цьому старому мосту. Обабіч дороги по обидві сторони росли розлогі верби.

   А ось і рік, коли вперше згадуються Чорнухи. 1261р.

   За знаком, як ви бачите, має бути клумба. Приїжджайте влітку, коли в нас тут буде зелено і будуть цвісти квіти.                                 
                                Перед нами дві дороги в'їзду в селище. Як в тій казці. Направо підеш - щастя знайдеш. Наліво -... не хвилюйтеся. В нас всі дороги ведуть до щастя. Повернемо направо. Ніхто не поїхав вгору ?
   ІІ.Екскурсія вулицями рідного селища
                                          
                                   Справа між першим будинком і інкубаторною станцією була артіль української вишивки «Зірка». ЇЇ продукція користувалася попитом в країні і на міжнародних ярмарках ( Канада, Франція, Америка). 
                                         
                                  Зліва невеличкий магазин «Продукти». Не хвилюйтеся, товариші. Не поспішайте. Тут ми не будемо виходити. В нас ще буде багато торгових точок попереду.
   Так як перед цим магазинчиком зараз місце стоянки, а колись був камяний    магазин «Господарчі товари», перед ним невеличкий магазин «Книги», в якому в продажі було багато дитячої літератури.

  
                               

   Зліва ви бачите завершення будівництва нової церкви. До речі, колись Чорнухах їх було три: Покровська, Миколаївська, Вознесенська. Покровська знаходилась там, де зараз пам'ятник Скорботної матері, Миколаївська -  на місці головного входу у ринок, Вознесенська - перед базарною площею в минулому.

  Справа ви бачите нові будівлі західно - українського стилю. На місці першої будівлі справа, де знаходиться банк «Аваль», абонентгрупа «Полтаваобленерго» знаходилась довга будівля, де були магазини «Культтовари.Молоко. Продуктовий. Хлібний.

Сільпо».
   А на місці «Молитовного дому» була їдальня і кондитерське відділення. До речі, в цій їдальні харчувалися на перервах і учні школи (так як їдальні в школі не було). І говорять, що учні за велику перерву встигали поїсти й ніколи не спізнювалися на уроки.
 
           

     
                                     

  Зліва ж був вхід в парк. Це ось ця арка на даній фотографії. Урочисті мітинги проводилися біля пам'ятника В.І.Леніна, який був на місці пам'ятника Скорботної матері. У зв'язку з побудовою пам'ятника Скорботної матері пам'ятник Леніна перенесли на інше місце, де він і знаходиться  зараз. А тоді біля пам'ятника була невелика дерев'яна трибуна, де й проходили виступи.

                                    
                             Із вулиці Г.С.Сковороди повертаємо направо на центральну вулицю Леніна. Зліва музей - садиба Г.С.Сковороди, в якому ви ще побуваєте. А ми рухаємося до центру освіти Чорнух, до Чорнухинської ЗОШ ім.Г.С.Сковороди.

     О, та на нас тут уже чекають.

     Слово я передаю екскурсоводу школи.
                                            
                                       Екскурсовод    школи.
 Шановні гості! Я рада вітати вас на території нашого освітянського закладу. Хочу, щоб моя розповідь вас зацікавила і ви її запамятали надовго, передали все почуте своїм дітям і внукам. Перед вами два приміщення: старої, як говоримо, і нової школи. Приміщення старої будівлі школи  було збудоване в 1903 році, як приміщення земської чотирикласної школи. На цій фотографії ви бачите, яким був вигляд школи в 1960 році. Зліва до самої алеї, що над   дорогою,   росли   пишні   густі   ялини.   А   перед   школою знаходився     памятник     Г. С. Сковороди.     Зараз     це     погруддя знаходиться в шкільному музеї. Як бачимо, саме приміщення не дуже змінилося і донині.
                    Я думаю, що всім дуже цікаво, а що ж було на місці, де знаходиться приміщення новобудови школи,(тобто, як говоримо, нової школи), відкрите в 1972 році.
   А тут поблизу дороги був Палац піонерів, в якому проходили заняття гуртків, зокрема хору, танцювальних ансамблів. Збудований він був в 50-х роках в значній мірі силами батьків, учнів. А між Палацом піонерів і старим приміщенням школи була шкільна спортивна площадка. За школою - великий сад.

                                              

 
                  

   Через дорогу ви бачите приміщення другого дитячого освітнього культурного закладу- музична школа. Перший її випуск був у 1969-70н.році (8 випускників). До цього в Чорнухах був лише філіал Лохвицької дитячої музичної школи. На фото ви бачите, як зовні змінилася музична школа.

   А ми повертаємося назад і продовжуємо рухатися далі центральною вулицею селища.

                         
                  

  Справа від нас місце, де раніше знаходився Будинок культури. Яким він був, на жаль, ми можемо побачити лише на цьому фото.

   Ну, а ці руїни із болем затаїли в собі все побачене і почуте за роки свого існування. А ще вони загострюють нашу увагу і застерігають: «Дорогі нащадки! Вмійте дорожити і берегти надбання попередніх поколінь!»

         

 
 
                                 

   Центральною вулицею, якою ми зараз рухаємося, в усі часи проходили марш-паради, мітинги. На цьому фото відзначення 50-річчя перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції.

                                    

   Зліва ми проїджаємо той же парк, памятник Скорботної матері. На фото бачимо, яким він був спочатку.

                 Частина друга   (продовження)

 

                                                                                                            
  

 

Сьогодні
Субота,16.12.2017
Електронна адреса нашої школи: ch_school@ukr.net
 

Відомі люди Чорнухинщини
Вчителі, що працювали в нашій школі

Орденоносці
 
Відомі земляки

Людські долі (статті про життя  наших  випускників та односельців)
 
 Корисна інформація





 
free counters

Президент України присудив Державні премії та відзначив державними нагородами освітян з нагоди Дня працівників освіти







Статистика сайту


Косенко В.М ©Чорнухинська ЗОШ,2017 рік
  Конструктор сайтів - uCoz